Я живу одна, чоловік помер. У перший день війни я почула вибухи – це були обстріли мого села. 24 березня у мій двір влучила ракета, вибуховою хвилею мене викинуло на вулицю. Стіни мого будинку зруйновані, відновити його самотужки я не можу.

Вісім місяців я жила в окупації, не було ані води, ані продуктів. Ділились із сусідами всім, що було. Це дуже страшно згадувати.

Я сподіваюсь на мирне майбутнє. Після перемоги будемо відбудовувати країну.