Я жила в Малій Токмачці. Моя мама – в Оріхові. Я з чоловіком до неї часто їздила, допомагала. Ми жили мирним життям. Окупанти дуже швидко заїхали в село. Почались обстріли. Весь час снаряди прилітали на нашу вулицю. До мого будинку прилетіла бомба. Я з чоловіком на той момент була на вулиці. Ми відразу поїхали до мами, забрали її та поїхали до Запоріжжя. 

На трасі було небезпечно, росіяни постійно бомбили дорогу. Я чула вибухи та автоматні черги. 

У Запоріжжі є прихисток. Зі слів моїх сусідів, мого будинку та будинку моєї мами більше немає. Зараз життя зовсім інше, повертатись мені нікуди. У Малій Токмачці залишаються наші знайомі, я дуже за них хвилююсь. Дуже чекаю на завершення війни. Так хочеться миру.