У Бахмуті гучні вибухи не давали спати, а магазини й аптеки закрилися майже відразу. Банкомати перестали працювати, і в багатьох не було доступу до грошей. Не було газу і води - доводилося ходити по воду.

Снаряди руйнували будинки, і це було дуже страшно бачити.

У місті гинуло багато людей і кожен день приносив нові втрати. Я залишався вдома, тому що це моє рідне місто, і я не хотів їхати. Постійно відчував страх і тривогу. Жити в постійному страху дуже важко, але любов до дому давала сили триматися. Я вірю, що скоро настане мир і все знову стане як раніше.

Дуже хочеться, щоб наші діти могли бігати вулицями без страху, а будинки були наповнені теплом і затишком. Незважаючи на всі випробування, я вірю у світле майбутнє. Чекаю того дня, коли війна закінчиться, і ми знову житимемо спокійно. Сподіваюся, що це станеться скоро.