Москаленко Лана, 10 клас, Ніжинський ліцей Ніжинської міської ради Чернігівської області при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бурльова Марина Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Для всіх нас повномасштабна війна змінила традиційне життя кожного українця. Ніхто не був готовий до цього. Ніхто не чекав цього, але це були ті умови, у яких ми заново вчилися жити. Перші дні війни були досить складні. Ніхто не знав, що робити і як діяти. Так було і для мене. 24 лютого мене раптово розбудив не будильник, а гучний звук вибуху, який пролунав у нашому місті. Крик мами, сльози, неймовірний страх, паніка…Як і всі, саме з такими відчуттями ми намагалися усвідомити, що почалася війна. Сірі холодні дні минали в маленькому підвалі «з консервами».

Увесь простір складався з матрасу, теплої ковдри й постійного очікування, що це скоро має скінчитися. Минали дні, але того очікуваного кінця ми так і не дочекалися. Але саме з того вогкого підвалу почався мій новий шлях.

Усі друзі виїхали зі своїми батьками, а мені так не вистачало того, кому можна було розповісти про свої переживання, внутрішній стан, страхи, з ким можна було просто поговорити. Як виявилося, така потреба була не лише в мене. Через соціальні мережі, сидячи на холодному матрасі я знайшла таких самих дітей, як і я, які сиділи в погребі, у такому ж підвалі, укритті чи сховищі. Разом ми спілкувалися, переживали біль, навчалися, спілкувалися – разом ми жили ці страшні дні.  Не знаючи один одного, ми стали найріднішими людьми, яких об’єднала війна.

Онлайн-друзі були великою частиною мого шляху, без них це не було б так легко. Так почався мій шлях «маленького волонтера».

Своєю дружною онлайн-спільнотою ми долучалися до плетіння маскувальних сіток, пакування сухих пайків, малювали малюнки, робили обереги для наших захисників і постійно молилися за них. Цей шлях ми продовжуємо й досі, але вже без паніки, без страху, а лише з впевненістю, мужністю, сталевим і загартованим характером. Цей шлях ще не закінчився, але рухаючись по ньому, я з кожним днем ціную кожну мить, вірю, чекаю й молюся!