Я почула вибух. Налякалась, не знала, куди йти. Так для мене почалась війна. Закрились аптеки, були величезні черги в магазинах. Люди все скуповували. Потім обстріли стали відбуватись частіше. У будинках вилітали вікна, все більше стало з’являлись забитих вікон. Багато людей виїхало з міста.

Я зі знайомими виїхала до Дружківського району. Планувала поїхати далі, але після обстрілу Краматорського вокзалу побоялась. Зараз часто навідуюсь додому. Поки моє житло стоїть ціле. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хочу, аби діти гуляли на вулиці без страху.