Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Дмитро Олейніков

«Я маю дуже багато знайомих, які втратили рідних, були поранені»

переглядів: 592

Дмитро пережив перехресні обстріли і бачив, як снаряди втрапили біля його будинку. Залишатися дома стало небезпечно – і чоловік виїхав на вільну територію України. Але він не втрачає надії повернутися додому.

Війна – це частина мого життя, так сталось. 2 серпня 2014 року, коли були сильні обстріли, ми вирішили виїхати з Луганська. Діти вже раніше виїхали, а ми трималися, бо не було на кого залишити наш будинок.

 Міст вже був захоплений. «Гради» літали над моїм будинком. Вночі були вибухи, але не перед очима, десь далеко. Коли я виїхав до своїх знайомих в Тернопіль на автомобілі, думав що все закінчиться до вересня.

Я не вірив, що це надовго, а потім зрозумів, що все серйозно.  Я спершу думав, що побуянять і все. І коли я виїхав, тоді почалась війна, котел Іловайський. До того були тільки локальні бої, звільнили Слов’янськ, Лисичанськ.

Найбільш запам’яталося, коли прилетіла міна вночі, поряд із моїм будинком. Ми проснулись, злякалися.

Я поїхав на Тернопільщину, там ми були до 1 вересня. Потім поїхав у Київ. Спочатку просто чекав, що все закінчиться, але коли все затягнулося, я зрозумів, що треба щось робити. Жив пів року у Запоріжжі, там працював. Потім допомагав на виборах одному хлопцю у Сумській області. Потім переїхав до Харкова і залишився там.

В Луганську у мене залишився будинок і дві квартири, я нічого не продавав. Я буду триматися, поки не зроблю остаточний вибір, де буду жити. Зараз я тимчасово живу у Харкові. Але я не бачу себе тут.

Я в один момент залишився без нічого. Мій будинок, мій бізнес, моя репутація, зв’язки вмить стали не потрібні.

Знаю, що всі біди відкривають нові можливості. Можливості треба використовувати. Живу в Харкові в нормальних умовах. Маю дуже багато знайомих, які втратили рідних, були поранені.

Розповідали, що хтось був поранений, закатований, в когось була поранена дитина. Тому я думаю, що дуже вдало пройшов цей шлях – не поранений, не вбитий, навіть в мій будинок нічого не влучило. Поруч і міни попадали в будинки, і снаряди. У мене все нормально.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Луганськ 2014 2021 Текст Історії мирних жінки чоловіки 2014 переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій