«У мене зупинилась частина серця, коли мені зателефонувала сусідка»

Війна застала Анастасію вперше у 2014 році й змусила її покинути рідну домівку і родичів

Я спала, коли мeні зателефонувала сусідка й повідомила, що Харків та Київ бомблять. Я - пeрeсeлeнка з 2014 року. Після цього дзвінка у мене зупинилась ще одна частина серця.

Мої родичі залишились в Луганській області. Поговорити з ними щомісяця важчe. Чоловік втратив роботу. Син моєї куми був два місяці в окупаціі.

Шокують події, які відбулись в Бучі, Ірпені, Вінниці, Херсоні. Цей список нескінченний.

Я не знаю цих людей, та мені болить. Болить, коли бачу наших захисників, де вони живуть, як харчуються. Болить за полонених.

Я писала у різноманітні фонди та волонтерські центри, щоб отримати продукти.

До нас часто підходять службовці та просять просто з ними побалакати. Іноді просто мовчки сидять поруч. Також ми їм допомагаємо випрати білизну - це найменше, що ми можемо для них зробити.

Зараз я знаходжусь в декретній відпустці, але берусь за любу роботу.

В нас є частина ракeти, що розірвалась. Цe був прильот до наших сусідів чeрeз річку.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/