Мені 64 роки. Я з Маріуполя, там мене і застала війна. Я встигла останнім потягом виїхати до Тернополя. Їхала на третій полиці, але добралась, слава Богу. У мене не було нічого такого, я брала тільки документи.
Нахабна війна мене шокувала. Я не очікувала такого, щоб вбивали наших дітей, розбивали наші міста.
Тернопіль – це місто, де я народилася, колись жила тут. Допомога є. Тут працює центр ЯМаріуполь, отримую допомогу. Живу в гарних умовах.
Мене тільки одне може приємно вразити – це кінець війни. Я би хотіла, щоб цього літа, до осені. Закінчиться війна, коли нам дадуть допомогу, яка нам потрібна, як літаки нам дадуть. Як буде перемога і все відбудується, то буде краще навіть, ніж було.
