Любов Михайлівна зазнала сильного шоку і страху, коли одна в квартирі опинилася під час бомбардування. Доводилося сидіти у підвалах. Самотній жінці не було куди їхати, щоб сховатися від війни. Вона дуже боїться цих страшних подій – «Вже сил немає, терпіння немає, вони як почнуть стріляти, страх бере, аж мурашки тілом бігають».