Я з Маріуполя. Навчаюсь у Харкові, там і зустрів війну. Тепер я виїхав у Дніпро. Продовжую навчатись дистанційно. 

Мені зателефонував друг із Маріуполя. Сказав, що розпочалася війна. Я прокинувся, теж почув вибухи і зрозумів, що того життя, яке було раніше, ще довго не буде. 

Я залишався у Харкові перші пару тижнів. Там неможливо було ні спати, ні жити. Думав, що бойові дії швидко закінчаться. Коли зрозумів, що все затягнулось, вирішив виїжджати. 

Я евакуювався завдяки волонтерам. Сів в автобус і спокійно доїхав. Складно було добратись до місця, де були волонтери і чекали автобуси.

Через війну і стрес у мене поганий настрій і страхи, що може влучити будь-куди у будь-який момент. Морально дуже складно.

Мої рідні у Маріуполі постраждали. У першу чергу морально. За кордон ніхто не виїжджав, усі в Україні. З усіма підтримую зв'язок. 

Найбільше шокували події у Маріуполі. Що з ним зробили росіяни, як вони його знищили. 

Була приємна підтримка і гуманітарна допомога від хабу "ЯМаріуполь". З рідними одне одного також підтримуємо. 

Я сподіваюсь, що зможу повернутися додому і спробувати відродити життя, яке було раніше. Зрозуміло, що таким воно не буде, але хоча б схожим.

Війна закінчиться нашою Перемогою. Все залежить від ЗСУ. Віримо в них.