Про війну мені повідомили рідні. На роботу мені сказали не виходити. Потім почалися обстріли. В Ізюмі зник зв'язок, я чув тільки обстріли. Води і світла не було. У місті була гуманітарна катастрофа. Я постійно сидів у підвалі.

Росіяни руйнували місто. Я такого не очікував. 

Після того, як у мій будинок прилетів снаряд, волонтери мене вивезли до Слов'янська. Я взяв із собою документи і найнеобхідніші речі. Далі я вже поїхав сам. Зараз я живу в Одеській області. Мені допоміг із житлом мій знайомий. Зараз я починаю життя заново. У мене нічого не залишилося.