Меркулова Каміла, група КК 2-23, Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Телицина Світлана Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише битви на фронті, це також боротьба в серцях і душах людей.

Коли почалася війна, я навчалася ще у 8 класі, будувала плани, мріяла про майбутнє. А потім в одну мить, я зрозуміла, що моє життя ніколи не буде таким, як раніше. Перші новини про військові дії на території моєї країни шокували. Я тоді відчувала тільки страх.

Коли ми виїхали зі своєї домівки на західну частину України, думали що це тільки на два-три тижні, а далі повернемося...Але ні, на жаль, цього не сталося..

Мій батько — військовий, він захищає нашу Батьківщину, тому і я з усіх сил намагаюся допомогати армії, як можу,

що мені під силу (наприклад, доначу). А ще на початку було дуже важко не бачитися з батьком, бо мені його так не вистачало. Постійні хвилювання, переживання, як він там, а потім поїздки до Києва, щоб підтримати батька після операції.

А ще було важко, що у мене не було в новому місці друзів і ні з ким було просто поговорити.

За ці 1000 днів я навчилася цінувати те, що мені здавалося звичайним раніше: смак свіжого хліба, запах улюблених квітів, підтримку друзів, обійми рідних, просто мирне спокійне небо над головою.

Я зрозуміла, що людське життя — це єдине, що має цінність.

Війна навчила мене бути стійкою і сильною, але також і чуттєвою до болю інших. Війна допомогла мені подорослішати, але тепер я зрозуміла, для чого живу.