На початку війни у мого свекра стався інсульт. Слов’янськ сильно обстрілювали, у місті були закриті аптеки та магазини. Ліків у мене не було, а "швидка" не приїжджала. Згодом через хворобу помер мій чоловік. 

Періодично у місті не було газу, світла та води. Було дуже важко.

Під час одного з обстрілів снаряд прилетів поряд із моїм будинком. Тоді я з дитиною евакуювалась, але згодом повернулась додому, бо треба було доглядати свекра.

За час війни найбільше мене шокували зруйновані міста та села,  масова загибель людей. Зраз я сподіваюсь на визволення окупованих територій України, на спокійне життя та мирне майбутнє.