На початку війни Віталій насамперед дбав про безпеку родини - вивіз дружину та дітей на Житомирщину, де сам долучився до місцевої самооборони. Коли російські війська відійшли з Київщини, повернувся до столиці й почав волонтерити - власним мікроавтобусом возив допомогу постраждалим у Бучу. Та через три з половиною роки війна прийшла і в його дім: у вересні 2025-го ракета впала в житловий квартал поруч із будинком Віталія. Вибухом вибило вікна, скло засипало все довкола, діти отримали серйозні поранення. Віталій ніколи не забуде, як під вибухами віз їх до лікарні - врятував. І хоч будинок нині непридатний до життя, найголовніше - що найрідніші вижили, а все інше можна відбудувати.