Коломієць Діана, учениця 11 класу Смілянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 Смілянської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Устінова Олена Григорівна

Моя Україна майбутнього

Україна майбутнього… Якою я її бачу через кілька десятиліть? Насамперед незалежною, сильною, розвиненою державою та головне  - країною, у якій немає війни. Наразі для мене мир – це безпека дітей, бути тим, ким хочеш у суспільстві, де дотримуються прав людини. Мир – це свобода. Свобода говорити, що думаєш, співати, що заманеться, спілкуватися з тим, з ким хочеш і де хочеш, мати можливість поїхати куди дуже сильно хочеться і не боятися нікого, це душевний спокій та фізична безпека.

Мир – це коли дітки граються на дитячих майданчиках та народжуються в лікарнях, а не гуляють під обстрілами та народжуються в сирих, темних підвалах. Коли ці самі діти проводять багато часу з батьками, а не зустрічаються з ними два-три рази на рік.

Мир – це коли молоді хлопці по 19-20 років насолоджуються життям та створюють нові сім’ї, а не сидять в окопах із автоматами і радіють одному яблучку… Я б могла навести ще дуже багато прикладів, але думаю, що українці і так все знають. Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Її поважають та цінують в Європі та й в усьому світі.

Я вважаю, це буде країна насамперед без страху. Де люди ходять та дихають вільно. Де всюди: у мегаполісі, маленькому містечку чи селі - можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!

В Україні майбутнього люди розмовляють чарівною, милозвучною українською мовою та не знищують українську автентичність. Нова Україна захистить кожного свого громадянина. Медична допомога надаватиметься якісно, у нас буде багато талановитих, розумних спеціалістів, які любитимуть свою роботу. У майбутньому моя країна ще більше шануватиме свої традиції, історію.  На розвиток культури будуть виділятися значні кошти від держави, які допоможуть підняти її на належний рівень. Увесь світ буде знати, що українці створюють якісний культурний продукт.

У майбутньому я бачу мирне небо над Україною, щасливі обличчя без кулеметів, болю та смерті. Наші чоловіки вже не одягають військову форму, хіба що тільки на свято Перемоги над ворогом. Жінки не втрачають коханих, а діти не запитують у мами, чому досі не повернувся тато. Майбутня Україна процвітає, її населення вже забуло про те, як важко жити на невелику пенсію чи мізерну заробітну плату.

Я вірю, що саме так і буде. Наша Україна неодмінно розквітне. Я, як і кожен українець, хочу перемоги та миру у своїй країні, та часто замислююся, що буду робити, коли закінчиться війна. Мабуть, перше, що я зроблю, - це відсвяткую з усією країною нашу перемогу. Потім щиро подякую хоробрим захисникам, що, ризикуючи своїм життям, обороняли нашу неньку. Я буду продовжувати навчатися, допомагати батькам, буду подорожувати. Сподіваюся, мої мрії здійсняться!