Віктор втратив у Пологах дві квартири і тепер не може навіть зареєструватися в черзі, щоб подати документи на відновлення житла

Я виїхав із окупованих Пологів на велосипеді в одній футболці, бо не було навіть грошей на виїзд. Перевізники хотіли до семи тисяч гривень. 

Я там просидів до червня, уже пенсію не платили. Пенсія в мене маленька, і я сидів уже голодний. Не було води, їжі. Втратив дві квартири в Пологах. Одна перейшла у спадщину - там жила дочка моя з онуком. Вони теж виїхали. У квартиру прилетів снаряд. Пробило її наскрізь. 

Ту квартиру, де я проживав, ми теж покинули і виїхали. Там також прильоти були, побило вікна. 

Газу не стало. Не було води місяцями. Брали з колодязів та пили. Вода гірка, неочищена. Вона не підходить для пиття, більше схожа на технічну. Але ось так виживали, поки не повиїжджали. Тепер мешкаю в Запоріжжі в орендованій квартирі. Зараз є труднощі з реєстрацією квартир, покинутих в окупованих Пологах. Там черга дуже велика, а електронна не працює ні у вайбері, ні в телеграмі, щоб зареєструвати покинуте житло. Ми від громади отримуємо гуманітарні продукти, не голодуємо.

Я лікувався у відділенні неврозів. Я і тут  живу в страху, не знаю, куди подітися. У мене були проблеми ще до пенсійного віку. Перед пенсією я лікувався в психіатричній лікарні. А переїзд – це те саме, що подорожувати невідомо куди і чого. Важко, коли нас обстрілюють тут, ракети прилітають. 

Мрія одна: хоч би якийсь куток свій чи квартирку. Звичайно, в Пологах у нас усе було: і холодильники нові у двох квартирах, і нові пралки. Меблі там були, можна сказати, старі. Але все було ціле, все було справне… Син мій воював на Донбасі і загинув.