Після пережитого стресу – падіння ракети неподалік – Ольга поїхала з Донецька до Київської області. Довелося зіткнутися з труднощами, проте вона вважає, що це плата за безпеку.

Війна – це трагедія всього життя. Нещастя в сім’ї через те, що залишили землю та свій будинок. Це стосується багатьох людей.

Коли в червні 2014 року в місті щось відбувалося, я нічого не могла зрозуміти. Народ почав виїжджати, почали щось говорити. Я вирішила взяти відпустку і поїхати на Азовське море в надії, що покращиться ситуація. У квартирі чула свист ракет, що пролітають. Будинок поруч із моїм був підбитий. Розбиті будинки, вікна, спорожнілі вулиці, гуркіт ракет. Жах і страх. Не вірилося, що в 2014 році на мирній землі може таке відбуватися.

Одного разу я йшла через парк і бачила, як летіла ракета з гучним свистом. Я була за десятиповерховим будинком, і він мене закрив від неї. Мені довелося пережити величезний стрес.

У квартирі я чула свист ракет, що пролітають

Після цього я зібрала речі й виїхала до Київської області. Ми виїхали, але в нас немає житла. За гроші, які ми заробляємо, його не можна придбати, тому що треба жити, платити за орендовану квартиру.

Якщо людина переїжджає на інше місце, у місто, де її ніхто не чекає, у неї будуть труднощі. Не в усіх була можливість знайти недороге житло, тому багато хто залишився під обстрілом. Багато людей хотіли виїхати, але не змогли через матеріальне становище. Зараз треба заплатити за два місяці наперед, щоб зняти квартиру. Потрібно жити, їсти, їздити на роботу на автобусі. Люди продовжують страждати.

Якщо порівнювати з тим, що я пережила – свисти ракет, то перебуваю в безпеці. Можу спокійно дихати, ходити, спати.