Ми проживаємо в Донецькій області, у місті Дружківка. Ми живемо тут всією сім'єю: і мама, і сестра, і племінники. Нікуди не виїжджали, хоч проживаємо в дуже небезпечному місті. Навкруги нас війна, а у нас поки що - слава Богу.
В нас і аптеки працювали, і дуже нам допомагає гуманітарна допомога. Зараз, звичайно, менше продуктів нам видають - тільки воєнна адміністрація місцева. Зарубіжні допомагають тільки дітям та інвалідам. Ми живемо у приватному домі, у нас є і колодязь, і скважина, так що ми з водою. Поки світло є, ми з водою, і газ є.
Дуже багато мирних людей гине, ми тут і по інтернету читаємо, і новини слухаємо. Дуже жалко наших дітей і наших солдатів. Колись дощі, то ми так за них горюємо, як їм там мокро і холодно.
У нас місто Костянтинівка рядом, там весь час, якісь прильоти, а у нас тут підпригує хата і все дзвенить, і вікна і двері торохтять - по землі йде такий розряд.
Ми тут сидимо і думаємо: це ж у когось і вікна вилетіли, когось привалило. За все переживаємо, немає жодного дня і ночі, щоб ми лягли нормально чи ходили. Ми весь час чекаємо, що десь бахне чи щось підірвуть, чи щось десь упаде, і не дай Бог його остаться без житла. Все наше населення тільки й розмовляє, що про війну: коли закінчиться, як залишитися живими, і щоб подвір'я не розрушилося. Мамі 82 роки, залишилась у розбитого корита.
У нас дуже багато двоюрідних племінників, роз'їхалися всі в евакуацію: хто в Луцьк, хто в Бровари, хто в Полтавську область, в Кропивницькому живуть мої невістка з онучкою. Чи зберемо ми їх потім - нічого не зрозуміло. Ми боїмося кудись до когось їхати провідувати, бо в Дніпрі прильоти, в Харкові бомблять - боюсь в ту електричку сідати. В нас хоч електрички оце пустили, а то і їх не було. У нас одна хата жила, а дві хати пустих - так і в селах, і в містах.
Хочеться, щоб був мир і ми не боялися вибухів, щоб зібралася вся родина і ми, нарешті, вдихнули і перехрестилися. І щоб все закінчилася перемогою, щоб ми залишилися в нашій рідній країні. Ми – українці, всі мої предки народилися в Україні й померли тут. І наше місце тільки тут.
