Разом із чоловіком та двома дітьми Лілія жила на Лівому березі Маріуполя. 24 лютого від вибухів прокинулися о третій ночі. На ранок чоловік поїхав на роботу в порт. Лілія працювала завідувачкою дитячим садком. Але жодних розпоряджень, що робити, від департаменту освіти не надходило. 

"Ніхто не вірив, що це війна. Разом із дітьми, без речей, ми поїхали до центру міста. А 25 лютого о 13:15 на останньому потязі виїхали з Маріуполя. Ми заплатили провідниці 4 тисячі гривень. По тисячі за людину. Думали, що моя мати також встигне на потяг.

До Волновахи в полях ми стояли години дві. Йшли російські танки. Вони стріляли. Потяг трясло. Навколо поїзда точився бій. За дві години поїхали. Волноваха. Людей майже не було. Потяг став повним у Дніпрі. Ніхто не платив. Люди брали штурмом", - розповіла жителька Маріуполя Лілія. 

У Маріуполі в будинку Лілії жили чеченці. Вони розстріляли її вівчарку. Собака помирав протягом 5 годин на очах чоловіка. В городах зробили окопи. І туалет на вулиці. А в кімнаті донечки, в книжках, заховали гранату. Чеченці жили там до кінця квітня.