Мою сусідку її донька забрала в місто, а я залишилася на хазяйстві. Рано-вранці пішла годувати хазяйство, і тут – колона танків. Я просиділа цілий день у погребі.

В окупації було всяке. Окупанти нас не випускали нікуди, не привозили хліба. Працювали магазини, але були порожні. Не було грошей, води, світла. Ми сиділи вісім місяців без світла та голодували Борошна в нас не було, ми ж не очікували, що вони зайдуть і захоплять нас. Десь місяці чотири ми були без хліба, без нічого, а потім нас почали випускати в Херсон. 

Шокувало, як нас обстріляли. Мені у двір прилетіла ракета. Усе побило: вікна, паркан, ворота. 

Мене вибуховою хвилею накрило, у мене була контузія. Я нікуди не виїжджала, 9 місяців ми були в окупації.

Мого сина в березні забрали воювати, і з тих пір я не можу бути спокійна. Молимося Богу, щоб війна скоріше закінчилася, і наші діти повернулися додому живими та здоровими. Мені не потрібні багатства. Для мене головне – щоб син був живий і здоровий.