Коли почалася війна у Донецьку, не було води, газу та світла, магазини не працювали. Люди важко виживали, повертаючись до первісних умов життя, збирали дрова і готували їжу на багатті. Вдалині від будинку Віри Миколаївни стояли гради і всі вікна тремтіли, будинок хитався, а люди бігли до бомбосховища. Жінка розповідає, як бомбили її квартиру – «Всі вікна повилітали і лоджія, уламки у квартирі всі були – було моторошне видовище. Не встигла нові вікна поставити – знову приліт». Її онук злякався, коли дорогою потрапив під обстріл, було багато людей і стріляли. По селищу їздили танки, були жертви та зруйновані будинки, особливо постраждав приватний сектор, деякі будинки повністю згоріли. Віра Миколаївна мріє, щоб закінчилася війна і була можливість поїхати до дітей, яких вона давно не бачила.