Я інвалід другої групи, сім'ї немає, хворію на цукровий діабет. Пам'ятаю перший день війни. Нашу Мар'їнку сильно бомбили. Там відсотків 50 міста було знищено.
Трупи валялися прямо на дорозі.
У моєму будинку від обстрілів посипалася штукатурка, але я не в силах його ремонтувати. Я отримую тільки пенсію, на неї і розраховую. Раніше у мене була патронажна сестра, але зараз я один.
Безпеки немає ніякої. День прожив - і добре. Мені допомагали гуманітарні організації. Я отримував продукти. Сусідку прошу, і вона купує мені хліб, продукти.
