Дерев’янко Вікторія, вчитель Зорянського ліцею
Війна. Моя історія
24 лютого 2022 року… Ця дата змінила життя багатьох людей назавжди. І я не виняток… Рідна земля, край, де ти народився і зростав, де ходили маленькі ніжки у дитячий садочок, потім у школу, а далі інститут. Ще в дитинстві батьки посіяли в моїй душі зерно любові до рідної землі. До війни я працювала у дошкільному закладі. Мені досі згадуються світлі очі щасливих дітей, які прагнуть пізнати загадковий світ і себе в ньому.
З початком повномасштабної війни росії проти України багато жителів нашої країни змушені були покинути свої домівки та шукати прихистку в тих регіонах, де не ведуться активні бойові дії.
Я зі своєю сім’єю, чоловіком та двома донечками ,зустріла її на Донеччині, у місті Дружківка Краматорського району. Мій чоловік служить у ЗСУ і тому ми в останні дні перед війною відчували ,що життя зміниться і ніколи не буде таким ,як раніше…
У березні над нашим будинком літали ракети і розривались неподалік. Почалась евакуація. Разом з дівчатами зібрали речі: у кожного було по наплічнику, велика сумка у руках і найдорожче у сумці-переносці-наш кіт Лакі. За два дні до теракту по Краматорському залізничному вокзалу ми стояли і чекали на свій потяг до Києва, а на пероні- тисячі людей…
Дорога була важкою, їхали в цілковитій темряві, крізь мальовничі краєвиди дуже довго, часто зупинялися навіть посеред степу і стояли в тиші , спостерігаючи за кожним шурхотом трави і зойком пташки. Однак я вірила ,що все буде добре, допоки поряд небайдужі, світлі люди нашої чудової країни, яка обов’язково вистоїть у своїй боротьбі з агресором і розквітне. Незважаючи ні на що не можна здаватися і треба вірити в найкраще. Знаходячись на Рівненщині я в цьому переконалась.
В Україні живуть сильні духом люди, які впевнені , що правда на їх боці, український народ незнищенний, непереможний, його не зламати.
Українці добре себе зарекомендували на міжнародній арені, перемагаючи в різних видах змагань і приносячи перемогу своїй країні. Потрібно бути патріотом своєї Батьківщини, пам’ятати свою історію, цінувати кожен день нашої незалежності. Час іде. Люди змінюються, так само як і Україна. Вірю в нашу перемогу, в нашу державу, адже «І все на світі треба пережити, і кожен фініш це, по суті, старт».
