Я пішла у декретну відпустку в січні 2022 року, а у лютому народила доньку. Через два тижні почалась війна. 6 квітня нам довелося залишити дім, рідний Бахмут, думали десь пересидіти 2 місяці, а виявилося на все життя...
Найбільші труднощі – це, звичайно, житло. Нестача їжі у Бахмуті була в перший день війни, всі розкупили все з магазинів. Просто не могла подумати, що таке може статися.
Дуже сумно, мій батько лишився у Бахмуті назавжди, навіть не змогли поховати по-людськи. У воронці від ракет лежить у мішку. Він звичайний мирний житель, просто хтось вирішив інакше, у погріб на 2-3 метри кинули 2 гранати. Мати Слава Богу, на той момент вже не було там, довелося виїхати раніше через брата, який підірвався на міні. На жаль, поки самі розчарування.
Наразі знаходжусь у декреті, працювала на заводі шампанського, далі не уявляю, що робити. Залишилась тільки біль та пустота…
