«Державна служба якості освіти України та управління Державної служби якості освіти у Київській області діляться історіями вчителів закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання»
Тетяна Єфіменко
Заступник диретора з навчальної роботи Фастівськго академічного ліцею №9 Фастівської міської ради Київської області
«Не дивлячись на тривожні новини, учні та вчителі ввечері 23 лютого готувалися наступного дня йти до школи. Були заплановані майстер-класи, контрольні та практичні роботи, здавалося, що все буде як завжди.
Але ранок 24 лютого поділив життя кожного українця на «до» та «після». У нашому Фастові чути було вибухи, проте не хотілося вірити, що війна стала реальністю.
Перші два тижні МОН України оголосило канікули. Велика кількість родин евакуювала дітей до Західної України або за кордон. Учениця 10-го класу в есе на уроці громадянської освіти написала про ці дні так:
«Моє доросле життя почалося, коли батьки мене одну проштовхнули в евакуаційний потяг до Львова. І я, стоячи в тамбурі, їхала 13 годин».
Разом з тим школа має виконувати і соціальну функцію. Навчання необхідно було відновлювати не лише для виконання програм, а й для підтримки віри учнів у нашу Перемогу.
Фастівський академічний ліцей №9 відновив освітній процес за дистанційною формою навчання. Уроки проводились у форматі ZOOM-конференцій. У нагоді став дворічний досвід використання електронних журналів платформи «Нові знання». Учні мали доступ до посилань на заняття, домашніх завдань, оцінок. Електронний журнал дав змогу налагодити швидку комунікацію з батьками учнів. Досвід, набутий у період карантину, виявився корисним.
В умовах воєнного стану проводити уроки було значно важче, ніж під час карантину. У багатьох дітей батьки на фронті, що впливало на їх емоційний стан. Не у всіх населених пунктах, де знаходилися діти та педагоги, був якісний інтернет. Діти, виїхавши, не мали можливості взяти з собою підручники та зошити. Чимало учнів і вчителів знаходилися за кордоном та відчували різницю в часі.
Та, напевно, найстрашніше, що уроки переривалися сигналами сповіщення про повітряну тривогу.
Але вчителі та учні ліцею гідно долали складні умови навчання. Реальністю стало поняття «індивідуальна освітня траєкторія» для кожного учня. Вчителі проявляли гнучкість і враховували, що існують труднощі із підключенням та своєчасним відправленням виконаних завдань. За потреби проводили індивідуальні консультації, підбирали різноманітні форми робіт. Головним було – бажання вчитися.
Наші нинішні учні, коли стануть дорослими, будуть розповідати своїм дітям, а потім онукам, що вони пам’ятають події, які будуть висвітлені у підручниках історії.
У серпні ми провели опитування батьків щодо навчання дітей з 1 вересня. Переважна більшість висловилася за дистанційне навчання. Міркування безпеки є головним. Знаючи, який підступний ворог, батьки бояться перебування великої кількості дітей у закладі. Але ми віримо у наші ЗСУ. Українці захищають свою Батьківщину і Перемога буде за нами. Прийде час і пролунає шкільний дзвінок, який покличе за парти у звичні кабінети наших учителів та учнів.
СЛАВА УКРАЇНІ!»
.png "Імена")
