На початку війни чоловік Раїси Христосенко загинув під обстрілом. Їй дуже важко жити одній, а часто ще й страшно, бо обстріли повертаються.

До війни нам добре жилося. Чоловік живий був, пенсію отримував, я отримувала. Прекрасно жили.

Коли війна починалася, бомба на нашу вулицю потрапила і зруйнувала будинки, а чоловіка мого вбила на смерть. Так що 2014 рік я ніколи не забуду. Тоді нас так обстрілювали, що люди не знали, куди подітися. І в льох ховалися.

Обстріли і зараз чутно, але вже не такі сильні. За час війни життя стає все гірше і гірше. Комуналка дорога, світло дороге, газ дорогий. Спасибі ще, що субсидію дають.

Я мрію тільки про мир і благополуччя. І щоб люди не хворіли коронавірусом.