Мені 78 років. Я живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Маю двох доньок. Одна мешкає в Миколаєві, інша – на заході України. 

Першого березня почалися активні обстріли Снігурівки. Перший удар був по військкомату. А коли скинули бомбу за п’ять будинків від мого, у моєму домі вилетіли вікна, злетів дах. На нашій вулиці є повністю розбиті будинки. Влітку загинуло чотири жінки. 

Після загибелі жінок я виїхала до сестри у село, що за п’ять кілометрів від Снігурівки. Однак і там були обстріли, а ще окупанти ходили по домівках і проводили обшуки. 

Я до середини літа не отримувала пенсію. Після визволення міста з’явилася гуманітарна допомога. Я дуже вдячна Фонду Ріната Ахметова і всім організаціям, які допомагають. Гуманітарка хороша. Мені її вистачає. Навіть запас є. 

Тиждень тому прилетіло 12 ракет – двоє підлітків загинуло, будинки понівечені. Чотири дні тому за цвинтарем впала бомба. Хоч би швидше закінчилася війна!