Під час повномасштабного вторгнення Наталія з родиною жила в Запорізькій області, в селі. Зранку поїхала на ярмарок. Там і дізналася, що російські війська атакували Київ. 

"Ми такі були наївні. Писали родичам до Росії, аби вони це зупинили. А вони кажуть: "Потерпіть, рідні, за два тижні вас звільнять".

З 1 березня ми сиділи вдома. Боялися виходити. Військові їздили селами. Люди виходили на протест. Натовпи перекривали дорогу: "Ми на вас не чекали". А нам відповідали: "Ми прийшли вас звільняти”. 

У сусідньому селі вони розстріляли людей, які перекривали дорогу. Тому протистояння більше не було. Ми зрозуміли, що нас прийшли вбивати", - розповіла Наталія.