Кривенко Анна, 11 клас, Криворізький ліцей "КОЛІЯ"

Вчитель, що надихнув на написання — Левіна Анастасія Сергіївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – таке коротке слово,

А скільки болю і жаху…

І небо, небо стало чорним

Від вибухів і від страху.

Війна… Що потрібно робити, коли чуєш це слово? Плакати чи сміятись, мовчати чи говорити, стояти чи бігти? Незрозуміло, бо від цього слова люди переживають шок. Ти не знаєш, що на тебе чекає в майбутньому і чи буде воно взагалі у тебе? Війна знищує все навкруги, спопеляє серця і душі, відбирає у дітей дитинство, а часом – життя. Це дуже сумно і страшно, але це реалії сьогодення.

Перші звуки сирени лякали всіх, але ми згуртувалися, стали більш відповідальними. Діти швидко подорослішали, змінилися цінності і сенс життя.

Вже пройшло майже 1000 днів від початку безглуздої, несправедливої і жорстокої війни.

«Старші брати» (а краще сказати – нелюди) прийшли на нашу землю, щоб звільнити нас, але не зрозуміло від чого. Мабуть, від нашої рідної мови, від домівок, де ми жили зі своїми родинами.

Від посмішок на наших обличчях. Вони знищують все на своєму шляху. Неможливо без сліз і болю дивитися на зруйновані міста, сотні могил, над якими майоріють блакитно-жовті стяги, на згорьованих матерів, дружин, дітей, що ніколи не дочекаються своїх рідних.

А сльози – то не просто водиця,
То прощання матері з сином,

Який віддав життя за Батьківщину.

То чекання дитини на тата,

Щоб обійняти його й поцілувати.

Часом біль і співчуття так стискають груди, що важко дихати, але нічого, ми сильні, ми все витримаємо й переможемо. Віра в перемогу – це віра в себе!

Ми віримо: мине страшна година,

І небо стане чистим й голубим,

І сльози радості в очах у мами й сина

За те, що повернувся з перемогою живим!

Наші воїни захищають нас та землю, подаровану Богом, відвойовану славетними пращурами, оспівану у віках видатними поетами. І сьогодні настала наша черга віддати борг своїй країні,

саме тому звичайні українці перетворюються на сталевих титанів, забувають про біль та страх, сміливо йдуть назустріч ворогові, а нерідко й віддають свої життя заради щасливого майбутнього.

Колись на полі знов розквітнуть соняхи

Й заколоситься жито-пшениця,

А небесні янголи-воїни

Згори будуть за нами дивиться.

Ми усі маємо клятву дати,

Що завжди будемо пам’ятати,

Тих, хто, не шкодуючи свого життя,

Віддав усе заради майбуття!

Наша місія зараз – навчатися та донатити на армію, щоб наблизити перемогу. Попереду на нас чекає складний та довготривалий шлях, адже потрібно буде відбудовувати нашу країну.

Ми це зробимо, бо ми українці, ми – сильна нація!

Наша земля українська чудова,

Мирна, щаслива і кольорова:

І чорнокоса вона, й ясноока,

Та й друзів чимало, не одинока.

Моя країно, Бог нехай тебе оберігає,

І світлий ранок знову навкруги засяє,

Я знаю, що минуть лихі часи,

А краплі кришталевої роси

Нам знову радість подарують.

І в світлий день – День Перемоги

Ми Гімн наш заспіваєм

Та скажем: «Зі святом, Україно,

Ми тебе любим та вітаєм!»