Ірина - київська художниця, яка перші десять днів повномасштабної війни прожила вдома, у столиці, а потім виїхала до доньки в Італію. Та відстань не принесла полегшення: спостерігати за війною здалеку виявилося емоційно навіть важче, ніж жити в ній. За півтора року Ірина повернулася до Києва - туди, де її коріння, робота й творчість. Як митець, вона переживає війну гостріше: художник тонше відчуває біль і напругу, але водночас має інструмент зцілення - мистецтво, через яке можна прожити й трансформувати власні переживання.