Тетяна - київська художниця-керамістка, для якої рідна земля завжди була джерелом сили й натхнення. Вона добре пам’ятає напружені дні перед вторгненням, але вибух о п’ятій ранку 24 лютого став шоком, що назавжди вписався в пам’ять. Залишаючись у Києві, Тетяна бачила порожні вулиці столиці, які все ж зберігали відчутну пульсацію міста - його живу, земну енергію. Війна неминуче змінила її творчість. І хоч кажуть, що коли працюють гармати, музи мовчать, для Тетяни війна стала поштовхом перетворити мистецтво на спосіб допомоги. Вона почала займатися арт-терапією з військовими та завершила курс із військової психології - щоб її творчість могла лікувати, підтримувати й давати опору тим, хто боронить країну.