Висоцький Владислав, учень 10 класу Копіюватського ліцею Монастирищенської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дриль Лілія Григорівна, Арефій Лариса Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Батьківщина – це мій рідний край, це моя Україна. Якою я бачу Україну майбутнього? Сильною, квітучою, могутньою та незалежною. Наша багатостраждальна країна, яка змушена була пройти безліч поневірянь, від панства до тоталітарного режиму радянської росії. І тепер перед нами те, що ми звемо сьогодення або війною.

Ця війна дуже болюча, у ній гинуть сотні тисяч людей. Наш трудолюбивий народ просто жив, працював, кохав, вірив у світле майбутнє своєї держави, розмовляв рідною, солов’їною мовою, прославляв свою країну. Аж раптом росія увірвалася у наш дім. Та не змогла націю нескорених поставити на коліна. Це і ще одне випробування, яке доводить, що ми незламні .

Я хочу вірити, що це останнє, що нам потрібно пережити, задля того, щоб іти в майбутнє і жити в мирі. Отже, у майбутньому я бачу нашу державу найсильнішу у світі. Я впевнений, настане той час, коли у високопосадовців прокинеться та сама чеснота, що зветься людяність і справедливість.

Я вважаю, що наші традиції та звичаї це те, що ніхто не зможе вкрасти чи зруйнувати. А як нам відомо, сучасність любить стабільність, нові ідеї, красу і свідомість.

От чому держава майбутнього в моїх очах поєднує свідомість, незламність, стабільний розвиток і крокування у майбутнє у всіх сферах життя. Я переконаний, наші незламні українці підіймуть кожну сферу життя…

Наша країна стане прекрасною і забезпеченою державою. ЇЇ по-справжньому поважатимуть і цінуватимуть не лише в Європі, а й усьому Світі .

Україна приваблюватиме чистим повітрям та водою, мальовничими краєвидами. Ми будемо жити без страху, без війни, під мирним небом та стрімким економічним зростанням .