"Знайшли радіо і чули Україну. Чекали на коридор. Друзі намагалися виїхати, але кожного разу їх повертали", - згадує Марина.

З 4 березня були под постійними обстрілами. Цей ад може зрозуміти лише той, хто там знаходився. Весь час родина Марини була у тамбурі. Чоловіки намагалися готувати, але починалися обстріли і готувати було неможливо. Ніякої води не привозили. Під обстрілами бігали за нею. Зливали з батарей. Всю їжу віддавали дітям. А вони не розуміли, що відбувається.