Усі жахи війни у Маріуполі Вікторія Костянтинівна бачила на власні очі. Спочатку жінка разом з сім'єю жила в підвалі, не було ні води, ні світла, люди пили воду з ставків, а тіла мертвих людей просто лежали на вулицях. У Маріуполі все ще залишається літній батько Вікторії, стан здоров'я не дозволив йому виїхати. З теплом Вікторія розповідає, як дорогою зустрічала українських військових, вони давали їй надію. “Життя від них просто тривало”, – згадує героїня.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: