З початком війни змінився світ кожного з нас. Змінилися не тільки життя, але й ми самі. З 2022 року місто Запоріжжя масово обстрілюють всіма можливими засобами військової техніки. У 2022 році у наш двір був приліт, та нам довелося поїхати до родичів. У 2024 році балістикою було пошкоджено будинок навпроти нашого. Наразі обстріли продовжуються та додалися шахеди кожного дня. На п'ятому році війни ми намагаємося виживати та підтримувати психічне здоров'я наших дітей наскільки це можливо.

Неможливо назвати якийсь окремий день. Багато було страшних днів. Були такі, коли сиділи по декілька годин в коридорі з дітьми, стелили ковдри, брали подушки і рахували прильоти... Запоріжжя тоді кожної ночі обстрілювали з С-300, і мої діти знали, що в одній установці по 4 заряда... Це, мабуть, були найстрашніші ночі. Тоді ми в перший раз поїхали до родичів в інший район Запоріжжя. Моя дитина була свідком прильотів у нашому та сусідніх дворах.

Попри все, вона намагається жити далі: любить малювати, читати, захоплюється аніме та театром. Катається на велосипеді та роликах. Її надихає написання віршів, спілкування та обговорення улюблених авторів. Зараз вона мріє вивчити німецьку мову та навчитися малювати ще краще. Ми продовжуємо триматися заради майбутнього наших дітей.