Доброхотова Домініка, учениця 10 класу Комунального закладу "Харківська гімназія №13"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Доброхотова Лариса Василівна

Війна. Моя історія

23 лютого 2022 року. Морозний вечір, легко припорошує сніжок. На вулиці пахне свіжістю, а в оселі тепло. На завтра всі приготування закінчено: одяг випрасувано, уроки виконано, рюкзак зібраний. Вечір обіцяє бути приємним: час дозвілля. Ось тільки вечірні новини насторожують. Ранок для мене розпочався, як і для усіх харків’ян, із артилерійського обстрілу. Наступ росіян на місто став неочікуваним навіть для багатьох військових.

Це був початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Нікому з нас не вірилося, що вони можуть так підступно зайти на територію нашої держави. Це був шок, а потім бої та життя під обстрілами.

Зовсім скоро колони російської техніки вдасться зупинити вже на підступах до Харкова. Місто стає недоступним для російської піхоти, але не для артилерії та авіації - російських ракет і снарядів.

Життя у підвалі, страх, холод, голод, іноді інформаційний, стають супутниками мого життя на тривалий час.

З першого дня війни я стала свідком і учасником багатьох подій та історій, які назавжди змінили обличчя міста та його жителів.