В Маріуполі я жив в підвалі у друзів. Під бомбардуванням я прожив тридцять три дні. Коли я почув про евакуацію по дорозі за водою, побачив багато людей у Драмтеатрі. Зрозумів, що в першу чергу будуть вивозити людей звідти. Тож я вирішив виводити свою родину з міста пішки.

Дорогою нас зупинили росіяни. Поставили нас під будинок, і ми чекали рішення якогось командира.

Потім він прийшов і вирішив, що нам треба йти до міста евакуації. Там вже було багато людей та не було ніякої евакуації. Тож я вирішив виходити з міста пішки. Потім ми виїхали з перевізником до Запоріжжя. Зараз я чекаю на перемогу. Головне – це мир.