Мені зателефонувала подруга і сказала, що їх бомблять. Я в це не повірила, а потім зрозуміла, що почалася війна. До Куп’янська російські війська зайшли майже від початку вторгнення. Зникли вода, газ та світло. Доводилось готувати їжу на багатті. Харчувались із сусідами запасами з підвалі. Три тижні я з дітьми просиділа в погребі. Обстріли були дуже сильними. Я навіть не могла піднятись, аби погодувати собаку. 

Найскладнішим для мене було повірити в те, що відбувається в країні. Як таке могло статися? 

Мій кум загинув. Дуже тяжко переживаю цю втрату. Сподіваюсь, що скоро люди не будуть гинути, й настане мир.