Війна застала мене в Оріхові. У перші дні війни до міста зайшли російські війська. Я ніколи не міг подумати, що таке може статися в Україні. До листопада я жив під окупацією. Думав, що все закінчиться дуже швидко, але так не сталося. Води, світла і газу у місті не було. Набирали воду з криниці. Місцева влада роздавала молоко. Виживали, як могли. 

Першого травня розбомбили мою квартиру. Мене вдома не було - я був у дітей, що мене і врятувало.

Найбільше мене шокувало, що б’ють по населенню. Зараз від Оріхова вже нічого не залишилось. Зараз я живу в Запоріжжі, сподіваюсь лише на перемогу та відновлення країні та мого рідного міста.