Кабанова Олена, 11 клас, Кулевчанський опорний заклад-ліцей з початковою школою та гімназією

Вчитель, що надихнув на написання есе - Проданова Наталя Іванівна

1000 днів війни. Мій шлях

Тисяча днів війни — це три роки. Три роки болю, втрат, страждань.

Війна... Це дуже страшне слово чорного кольору. Це історія жахів та болю, страждань і невідомого майбутнього. Це щось жорстоке, божевільне. Вона вмить перекреслила все моє життя і мрії. Ще не так давно я посміхалася, раділа життю та мала плани на майбутнє. Але в один момент усе змінилось.

Мені 16 років. Уже 16!.. Всього 16!.. Похмурим ранком 24 лютого 2022 року війна вломилася в наше життя. Кровожерна, жорстока, бездушна.

Мертвими кроками вона йшла по моїй країні, забираючи почуття безпеки й спокою та залишаючи за собою тільки смерть і руйнування. Без води, без їжі, без тепла та світла лишилися українці. Люди в прифронтових містах ховалися від постійних обстрілів, а більшість українців почала жити в страху від раптових і непередбачуваних ударів ракет та безпілотників.

Пам’ятаю початок цього жахіття — перші сирени, страх, приховані від нас, дітей, тривожні розмови батьків пошепки, і мовчазне питання в очах моєї мами: «Що буде далі?»

У когось війна забрала рідних, у когось — домівку… У мене, дякувати Богу, всі живі, я живу в рідному селі, у затишному будинку. Ми чули тривогу, бачили в небі літаючі дрони, чули вибухи, не мали світла та звʼязку. Але це було не так жорстко та критично, як у великих містах.

Наше життя кардинально змінилося: дистанційне навчання з величезними поблажками вчителів, плетіння маскувальних сіток, збір і упаковка посилок для військових, облаштування прихистку для евакуйованих у шкільному спортзалі такої незвично порожньої школи, активна участь в облаштуванні укриття під закладом освіти для можливості очного навчання, знайомство з новими однокласниками, що не тільки бачили війну, а й відчули всі її наслідки на собі.

Інколи я замислююсь, як буде виглядати світ після закінчення війни? Я, як і кожен українець, вірю, що колись усе закінчиться, і ми зможемо відбудувати наше життя, здійснити найзаповітніші мрії!

Ми будемо дихати чистим повітрям, смакувати свіжий запашний хліб із золотого зерна жовтих ланів, жити в мирній країні на своїй рідній землі під своїм блакитним небом!

Кожен із нас має право на мирне життя. І, можливо, саме в цій боротьбі за мир і полягає справжня цінність людства. Тисяча днів війни — це не просто цифра, це наш спільний виклик, наша біль і наша надія.