Я жила в Лисичанську дуже щасливо. З чоловіком працювали, планували життя. Після початку війни довелось виживати під обстрілами. Росіяни зруйнували магазини й аптеки. Ракети літали над головою. Три місяці з чоловіком просиділи у підвалі дитячого садка. Коли снаряд прилетів біля будинку, забрались з родиною та виїхали. Дістались Одеси.

Я живу тут одна, чоловік нещодавно помер. Не знаю, що сталось. Коли виїжджали, він був абсолютно здоровою людиною.

Я вдячна всім людям, хто допомагав під час його хвороби. Зараз чекаю тільки миру. Дуже хочу побачитись з доньками та онуками, а потім повернутись додому.