Валерія згадує перший день вторгнення у Києві. Її дитина мала йти у перший клас. Але замість школи прийшла війна. Родина нікуди не виїжджала. І бачила перетворення Києва на порожнє місто, повне блокпостів. Але поступово воно повернулося до життя. Валерія говорить, що у цій війні ніхто не може стояти осторонь. Від дорослих до маленьких українців, усі мають розуміти, що ЗСУ потребують підтримки.