Ірина добре пам’ятає ранок 24 лютого 2022 року і мамині слова: «Почалася війна». В перші хвилини – розгубленість і страх перед невідомим, але Ірина вирішила залишитися в Києві поруч із родиною. Обстріли, порожні полиці магазинів і постійне відчуття дефіциту – усе це навчило ще більше цінувати життя і близьких людей. У найважчі моменти Ірину підтримувала віра – у те, що війна обов’язково закінчиться. Вона й досі переконана: доки людина вірить, допомагає і йде вперед – вона жива.