Мені 38 років. Маю доньку-інваліда і шістнадцятирічного сина. Ми з Бахмуту. 

 24 лютого я почула вибухи у Часовому Ярі, коли йшла з роботи. Ми тільки відійшли від подій чотирнадцятого року – як знову почалося. Думали, що за кілька днів усе завершиться, однак помилилися. 

Я дізналася, що було влучання в наш будинок. Ми залишилися без квартири. Наше місто було дуже гарне, а тепер замість нього – руїни.

Коли донька почула вибухи, її почало трясти. Я зрозуміла, що потрібно тікати. У 2019 році доньці зробили нейрохірургічну операцію. Їй не можна нервуватися. Ми зібрали у валізи все, що змогли, і поїхали у Сумську область. Тут мешкають наші родичі. Вони надали житло і всіляко допомагають нам. Ми дуже вдячні їм. І мешканці села підтримують нас.

Залишилися без роботи. Періодично отримуємо гуманітарну допомогу. Зокрема – від Фонду Ріната Ахметова. Дякуємо за неї.