Війна – це велика біда. У 2014 році обстріли почалися, я поїхав на Заводську. Брат потрапив під вибух, квартира під ним згоріла. Родичі загинули, друзі загинули. Багато біди війна наробила.

У перший день, коли побачив трупи, то зрозумів, як усе змінилося. Потім уже бачив військові дії на власні очі. Було дуже страшно. Вибухи, осколки летіли й усе інше. І так хочеться, щоб це швидше все закінчилося, а воно триває і триває. Не видно ні кінця, ні краю. Тільки стрілянина – то й ховаємося.

Усе змінилося на гірше. Ні газу не стало, нічого не стало. Роботу втратив – це взагалі найгірша подія в мене була. Важко стало. Дрова шукати треба, купувати все, а грошей немає, зарплати ніякої. Я інвалід другої групи – і платять мені мізер.