Віталій був деканом Київської Слов’янської Євангельської теологічної семінарії. Від початку війни перебував у Бучі, допомагав місцевим жителям із харчами.
5 березня чоловік вийшов із дому разом з другом, аби спробувати евакуюватися до Києва (за свідченнями інших знайомих, просто за продуктами). Зв'язок із ним зник.
За словами місцевих, в ті дні на вулиці, де пізніше знайшли тіла Віталія та його приятеля, працювали снайпери. Ймовірно він загинув від їхніх рук. Тіла чоловіків пролежали на дорозі майже місяць.
«Віталік вмів знайти спільну мову з усіма, вмів домовитися і сподобатися. Він був щирий і добродушний, безвідмовний. Він вмів підтримати і заспокоїти. І сам, здавалося, ніколи не панікував і навіть майже не втомлювався», — згадує про нього знайома Ольга Дацька.
Світла пам'ять!
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
