Хлопчик втратив маму, потім почалася війна. Ми були в окупації, в нашому будинку разом з нами жили ворожі солдати. Пили алкоголь, вживали наркотики. Вбили нашіх котів та собак, стріляли уночі у будинку з автоматів. На очах у дитини розбирали гранату. Після другого прильоту снаряда у будинок, зруйнувало дах, вікна, двері. Знаходитись там було вже ніде і сприйняла рішення виїхати.

Тікали під постійними обстрілами, бачили вбитих людей. Дитина отримала дуже великий стрес та психологічну травму. На фоні стресу почав втрачати зір. Ми дізналися з новин по телебаченню, але до останнього сподівалися, що буде як у 2014 році. Ми помилялися((( Дитина була у шоці, тим паче він нещодавно втратив маму. Я обіцяла, що все буде добре і я його буду захищати.

Коли солдати вбили наших домашніх тварин на очах у дитини, та коли був приліт у будинок - найстрашніші моменти. Я була всередині, а Микита був неподалік і дуже злякався, що мене вбило. 

Наразі займаємося з психологом, відвідуємо психологічні тренінги. Намагаємося жити далі. Допомогали фонди, та небайдужі люди, продуктами, одягом та іншими необхідними речами.