Мені 56 років, у Слов’янську мешкаю понад 30 років. Для мене війна почалася ще з 2014 року і тепер усе лише продовжується. Фонду Ріната Ахметова я вдячна за допомогу. Я інвалід другої групи, і мені дуже приємно, що зараз не так, як у 2014 році, коли ми нікому не потрібні були. Зараз про нас піклуються і не забувають.

Я дуже переживала через те, що сама залишилася. Моя сім’я – донька і чоловік – виїжджали, бо донька в мене хвора, і на неї дуже вплинули ці події. 

А я залишилася, тому що не могла поїхати з ними через стан здоров’я. Але зараз сім’я моя повернулася, і ми всі тут разом.

Мене все шокує, і ця війна теж. Я не знаю, як це все назвати. Усі, хто чекав на «русский мир», втекли, а ми в 2014 році сиділи два місяці в погребі. Та й зараз… Майбутнього я взагалі не бачу ніяк.