24 лютого в мене був вихідний день. Але я прокинувся від дзвінка брата о шостій ранку. Він розповів, що в Києві чутно вибухи. Звичайно, потім морально було важко зрозуміти, що буде далі, і що треба робити. 

Оскільки я проживаю в Полтавській області, то гуманітарної катастрофи у нас немає, і слава Богу. Живемо, як і раніше, в нас маленьких діток немає, тому з цим питанням трошки нам легше. Робота та ж сама, що й була до початку війни, в галузі енергетики. 

Змінилися тільки плани на рік, які здійснити в умовах війни неможливо. Тепер головна мрія – це тільки перемога.