Мене звуть Денис, мені 10 років. В мене є тато та мама, старша сестра та бабуся. Я їх дуже люблю. Через війну ми покинули наш дім (село і досі обстрілюють, дім пошкоджений), там було дуже страшно.
Ми завжди разом, допомагаємо один одному. Ми з сестрою любимо разом дивитися мультики, грати в настільні ігри. Тато з мамою намагаються дати нам все необхідне, вони завжди поруч. Я дуже мрію, що війна скоро закінчиться і я зможу побачитися з друзями, піду до школи, буду спокійно гуляти. Всім цього бажаю.
Це дуже страшно і несподівано все відбулося. Довелося бачити і чути те, що ніколи б у страшному сні не побачив би. Нам було дуже страшно, зараз іноді теж. Тато і мама залишилися без роботи, ми з сестрою не ходимо до школи. Ми не можемо нормально жити.
На самому початку війни ми весь час переховувались у підвалі, були без світла, опалення. Але ми підтримували один одного, це зробило нас сильнішими.
Сама головна моя мрія - це щоб нарешті закінчилася війна. Хочу, щоб всі були живі та здорові, мрію повернутися у свій будинок, мрію про зустріч з друзями. Я дуже цього хочу.
Святий Миколай, ти можеш все, я вірю в тебе і знаю, що ти допоможеш всім з миром. Коли ми були у підвалі, то було страшно і сумно, в мене немає ніяких гаджетів, щоб розважитись. Я дуже мрію про планшет, чи якісь цікаві ігри, солодощі. Буду дуже радий будь-якому подарунку. Дуже тобі дякую. З повагою Денис
